Православний календар

Ще 20 років тому в Росії не було ніякої плутанини з календарями: тоді більшість населення чути не чули ні про які китайських або японських календарях, а про юліанському календарі знали лише те, що його «скасували» в 1918 році. Однак за цей час відбулися значні суспільно-політичні зміни, Російська Православна церква стала повертати собі суспільне значення, все більше число людей з різним ступенем формалізму стали іменувати і вважати себе віруючими.

У зв'язку з цим неминуче було часткове відновлення позицій юліанського календаря, адже саме він є основою церковного православного календаря.

Спасибі Цезарю за юліанський календар

Гай Юлій Цезар залишив глибокий слід в історії людства самими різними своїми діяннями, у тому числі і введенням в 45 році до нашої ери в Римській республіці календаря, який згодом отримав в його честь найменування юліанського і став базою православного календаря. Справедливості заради варто відзначити, що сам Цезар, звичайно, створенням календаря не займався, а запросив з Олександрії групу вчених на чолі з Созігеном, але суті це не міняє. Саме юліанський календар, що розділив рік на 12 місяців і 365 днів, що вніс один додатковий день на чотири роки і встановив в якості початку року 1 січня, сформував календарну систему західної цивілізації на наступні дві з гаком тисячі років аж до теперішнього моменту. Адже і григоріанський календар, запроваджений в XVI столітті і є універсальним для всього світу, є, по суті, тим же юліанським, але з певними модифікаціями по частині визначення високосних років - в юліанському календарі такими є всі роки, кратні 4, в григоріанському ж кратні 100, але не кратні 400. Через це розбіжності поступово по днях накопичується різниця між двома календарями: в позаминулому столітті вона становила 12 днів, в XX-XXI століттях дорівнює 13 діб, а в наступному столітті буде вже 14 днів.

Російська Православна церква є інститутом, в якому особливо шанують освячені багатьма віками традиції, до числа яких належить і юліанський календар. До того ж в очах Церкви григоріанський календар стійко асоціюється з Радянською владою, яка перейшла на дану календарну систему. Тому церковне життя РПЦ здійснюється за юліанським календарем, причому Російська помісна церква належить до так званих старостільних православних церков, тобто використовують старий календар у своєму повсякденному житті (до старостільним відносяться також Єрусалимська, Сербська і Грузинська церква). Інші ж, новостільние церкви, здійснюють повсякденне життя за григоріанським календарем, при цьому церковні свята продовжують розраховувати за старим стилем.

Перехідні церковні свята

Саме з датами церковних свят і пов'язані основні непорозуміння для російського суспільства. Більшість парафіян РПЦ є новонаверненими, тобто зовсім недавно почали активну церковне життя, що складається із відвідин богослужінь, здійснення Таїнств і хоча б часткового проходження церковному регламенту життя. Для них, а також для зацікавлених, але не хочуть глибоко вникати в подробиці церковного життя, православний календар представляє певну загадку. Причина цього в тому, що церковні свята в Православ'ї бувають як перехідними по даті, так і не переходять. Тобто ті свята, які визначаються залежно від постійного за датою (25 грудня за старим стилем, 7 січня за новим) свята Різдва Христового, є «нерухомими» - наприклад, свято Хрещення Господнього (6 січня за старим стилем, 19 січня за новим) або свято Преображення Господнього (6 серпня за старим стилем, 19 серпня за новим). А от свята, які розраховуються за датою головного християнського свята, Великодня Христової, є перехідними, тому що переходить є дата самого Великодня (до таких свят належить більшість церковних свят).

Саме Великдень є центральною точкою, точкою відліку церковного календаря. В даний час всі православні церкви (за винятком Фінляндської) визначають дату Великодня і залежних від неї перехідних свят за юліанським календарем, а всі «нерухомі» свята відзначаються по тому календарем, який діє в даній помісної церкви. Розрахунок дати самої Пасхи для кожного року у Православній церкві здійснюється за Олександрійської пасхалії, тобто за спеціально створеною саме для цього випадку астрономічно-календарного методикою, що враховує співвідношення сонячного і місячного календарів. У цій методиці задіяні такі поняття, як весняне рівнодення (звернення Землі навколо Сонця) і чверть (звернення Місяця навколо Землі). Формула виглядає таким чином, що Великдень святкується в першу неділю, що послідувало за моментом весняного повного місяця. При цьому Римська католицька церква використовує для розрахунку дати Великодня іншу пасхалію, тобто іншу методику, в результаті чого Великдень святкується католиками і православними в різні дні. Втім, з частотою в середньому раз на три роки ці дати збігаються: наприклад, в 2010 році був якраз такий випадок і Пасха святкувалася 4 квітня, тоді як роком раніше католики відзначали це торжество 12 квітня, а православні 19 квітня.

Олександр Бабицький

Останні записи