Уреаплазма

Уреаплазма - це одноклітинний мікроорганізм, який відноситься до внутрішньоклітинних мікробів і викликає таке захворювання як уреаплазмоз. Науці відомі 14 видів даного мікроорганізму, з яких збудником захворювання є U. Urealyticum.

Зараження уреаплазмою відбувається статевим шляхом при контакті з її носієм або хворим.

Також можливий внутрішньоутробний шлях зараження, коли інфекція передається від матері до дитини через навколоплідні води, або в процесі пологів. Інкубаційний період уреаплазмоза становить 2-4 тижні. При цьому початок захворювання найчастіше протікає безсимптомно і в цей час носій уреаплазми може заразити другого партнера, навіть не здогадуючись про це. У цьому й підступність захворювання, яке може мати для людського організму досить серйозні наслідки.

Перш за все - це запальні процеси, які уреаплазма може викликати у всіх відділах сечостатевої системи. При цьому без адекватного лікування, захворювання може перейти в хронічну форму і стати причиною появи простатиту, кольпіту, ендометриту, циститу, пієлонефриту, везикуліту, запалення придатків матки, утворення спайок в маткових трубах. Все більше фахівців сходиться на думці, що такий вид чоловічого безпліддя як астеноспермія, при якій відбувається зниження рухливості сперматозоїдів, також викликаний даними мікроорганізмом. У ході досліджень було встановлено, що уреаплазма паразитує на сперматозоїдах і такий контакт призводить до втрати життєздатності та рухливості останніх. Також цей збудник може мати пряме відношення до такого захворювання як артрит, викликаючи запалення суглобів.

Для виявлення уреаплазми найдоцільніше використовувати більш точні методи діагностики - ПЛР (метод полімеразної ланцюгової реакції), ІФА (імуноферментний аналіз) і бактеріальний посів, оскільки результати загального мазка можуть дати недостовірну, змащену картину. Метод бактеріального посіву, який полягає в спостереженні за ростом культури на поживних середовищах, дозволяє не тільки точно виявити наявність інфекції, а й визначити, наскільки вона чутлива до тих чи інших антибіотиків, що грає велику роль при виборі препаратів для лікування захворювання.

Фактори ризику розвитку уреаплазмоза:

- секс без презерватива;

- ранній початок статевого життя;

- велика кількість статевих партнерів;

- наявні в анамнезі гінекологічні захворювання, або захворювання, що передаються статевим шляхом;

- вікова група до 30 років.

Наявність уреаплазмоза у чоловіків може проявитися після закінчення інкубаційного періоду появою симптомів уретриту: виділення з сечівника вранці, печіння при сечовипусканні, підвищення температури тіла, погіршення загального стану, баланопостит (утворення білого нальоту на голівці статевого члена) . Якщо уретрит має уповільнений характер, а також постійні рецидиви, при яких виділення то з'являються, то мимовільно зникають, це може призвести до запалення придатка яєчка і яєчка.

У жінки уреаплазмоз проявляється піхвовими виділеннями, частим і болісним сечовипусканням, можливі болі внизу живота.

Всі ці симптоми можуть проявлятися через досить тривалий час після початку захворювання. Це більшою мірою залежить від стану імунної системи. У медичній практиці зустрічалися випадки, коли через невисоку патогенності уреаплазми або завдяки гарній опірності організму, збудник не виявляв себе довгий час. У подібних випадках велику важливість представляють планові регулярні огляди, в ході яких проводяться необхідні аналізи, що дозволяють виявляти збудників захворювань навіть без наявності характерної симптоматики. Дуже важливо розуміти, що займатися самолікуванням при виявленні патогенних мікроорганізмів неприпустимо, оскільки це веде до підвищення їх резистентності до тих чи інших ліків, що, в свою чергу, ускладнить процес лікування в майбутньому.

На основі результатів аналізів лікар призначає відповідне лікування уреаплазмозу: антибактеріальну терапію, препарати для підняття імунітету, місцеві бактерицидні засоби, фізіопроцедури, чоловікам може призначатися масаж передміхурової залози. Лікування проводиться одночасно в обох партнерів, при цьому беруться контрольні аналізи, як до початку лікування, так і через деякий час після нього. На час лікування необхідно дотримуватися дієти, відмовитися від алкоголю і утриматися від статевого життя.

Наталія Біатова

Останні записи